Четверг, 18.04.2024, 06:51
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Відділ освіти Костянтинівської райдержадміністрації

Меню сайту
Вхід на сайт
Логін:
Пароль:
Пошук
Архів записів
Друзі сайту
  • ДонОблІППО
  • Центр дистанційного навчання ДонОблІППО
  • Методичний кабінет відділу освіти
  • Історичний музей "Пам'ять серця"
  • Відділ інформаційних технологій ДонОблІППО
  • Best Websites Examples
  • Статистика

    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0
    Головна » 2016 » Февраль » 15 » Афганістан - біль моєї душі
    16:39
    Афганістан - біль моєї душі

    27 років тому закінчилася війна в Афганістані, яка забрала життя молодих хлопців, що  воювали на чужій землі, за чужу землю. Про цю війну ми довгий час нічого не знали. Сьогодні воїнів залишилося дуже мало: вони вмирали від ран, від хвороб, від нервових зривів. У селі Ілліча їх  всього   8 осіб: Доренський В.Н., Кудрявцев Г.І., Основіна А.В., Горюшин С.І., Еміне Ш.А., Кислий В.М., Бурцев В.Н., Кожин В.П. Мало хто з ветеранів афганської війни погоджуються розповідати про ті страшні  для них роки. Охоче приходять у  школу на зустріч з дітьми, діляться своїми спогадами про ті події Доренський В.Н. і Горюшин С.І. Щорічно до дня виведення військ з Афганістану учні відвідують героїв - афганців і дарують їм квіти. В цьому році колишні учасники афганської війни зустрілися в сільському клубі, де співали фронтові пісні та ділилися спогадами. Зустріч організував воїн - афганець Доренський В.Н., для якого такі зустрічі стали сенсом життя та засобом патріотичного виховання молодих хлопців.

    15 лютого в шкільному актовому залі зібралися учні 10-11 класів, щоб вшанувати пам'ять солдатів, що не прийшли з афганської війни додому, та тих, хто вижив, живе поруч з нами, страждаючи від страшних спогадів досі. Учні 10 класу підготували літературний монтаж про героїв - афганців, розповіли про війну, ілюструючи розповідь кадрами документальних фото. Прозвучали факти з біографії афганців – земляків, які проживають у нашому селі.

    Колишні афганці не люблять говорити про себе та свої подвиги, адже вони не відчували себе героями. Головним для них було скоріше відслужити та виїхати додому, що й сталося в 1989 році. Але, звичайно, ні нагороди, ні почесті не заповнять втрат тієї війни, не зітруть із пам'яті ті страшні події. Війна буде жити всередині кожного колишнього солдата .

    Єгоров Олександр, 10 клас

    Іллічівська СШ

                  

                   

    Переглядів: 428 | Додав: viddil_osvitu | Рейтинг: 2.0/4
    Всього коментарів: 0
    avatar