 Україна! Безмежна, неосяжна та загадкова… Кожен з нас стикався з питанням: чим відрізняється схід та захід? Чим ми схожі та в чому наша відмінність? Але ми навіть не мріяли, що колись ми, жителі Донбасу, зможемо не тільки побувати на Західній Україні, але й доторкнутися до її традицій, вірувань та звичаїв, поспілкуватися з людьми іншої віри.
На Різдвяні свята, ми, дев’ятеро учнів 4-10 класів Іллічівської спеціалізованої школи, завдяки зусиллям партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» Донецької територіальної організації, відвідали Тернопільщину. Керівником та янголом-охоронцем була Орлова О.В., учитель нашої школи.
Гостинно та привітно нас зустріли представники відділу освіти, сільський голова с. Клювинці та родини сімей, де ми проживали під час подорожі. З першого кроку на західноукраїнській землі ми почали з головою занурюватись у справжнє Різдво, виготовляючи дідухів та «павуків», співаючи колядки та знайомлячись з вертепом.
Пізніше відвідали м. Гусятин, познайомились з мером цього містечка, в якому тільки одна вулиця – Тернопільська, яка прямою дорогою веде до міста Тернопіль. У Гусятині ми відвідали старовинну греко-католицьку церкву та пам’ятник земляку-гусятинцю Северину Наливайку. Відвідавши музей театру та школу у сусідньому м. Копичинці, ми нарешті дочекалися найголовнішого – святкування Різдва.
Зупинилися ми у с. Клювинці. Директором місцевої школи виявилась дуже мила та приємна жінка Роман Марія Ярославівна. Ми потоваришували з дуже гарними родинами та швидко знайшли з ними спільну мову. Цілий день усі готувалися до Різдва, а повечерявши усією родиною, пішли колядувати.
Зокрема, ми з Мішустіним Євгеном потрапили у вертеп та обійшли усе село з місцевими хлопцями. До самої півночі ми колядували, а зранку пішли у церкву, де нас зустрічав місцевий священик. Цікаво, що більшість людей вирушали у церкву ще вночі, як це взагалі й прийнято. Після відвідування церкви був обід. За святковим столом усі співали колядки. Нас прийняли навіть за повноправних членів родини. Обмінявшись подарунками та попрощавшись у холі місцевої школи, ми рушили у дорогу. Але це був ще не кінець нашої подорожі.
Ми побували на екскурсії у Збаражській фортеці, відвідали Почаєвську лавру та вже збиралися їхати додому. До потягу залишалося багато часу, але ми не нудьгували: розважалися у торгівельному центрі «Подоляна», де був боулінг, каток та багато інших розваг. Дорогою додому нас ще чекала екскурсія Києвом.
Відвідавши музей - діараму та «Межигір’я», сповнені позитивними емоціями та почуттям щастя, ми вирушили до вокзалу. До побачення, західноукраїнська земле, до побачення, мій любий Києве! Ми ще повернемося до Вас! Я у це вірю!
Єгоров Олександр, учень 10 класу
  
  
|
