 «Кожна нація, кожний народ має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть» - зазначає у своїй книзі «Звичаї нашого народу» О.Воропай.
Звичаї є не окремим явищем, а втіленням взаємин та світосприймань між окремими людьми.
В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми та Богом. Він, як вовкулака, блукає по світу та не може знайти собі пристанища.
Сучасне покоління виховується у дусі духовності. Діти докорінно вивчають звичаї та традиції українського народу. І колядування та щедрування тому підтвердження.
Навчальний ранок в Іллічівській школі розпочався з пісень. Так весело йшли до школи посівальники. Красиво вбрані дівчата мелодійно виводили «Добрий вечір тобі, пане господарю». А Дід із Козою, Лікар, Зіркач та щедрувальники просилися до «шкільної хати» попосівати. Коза балувалася, дражнила дітей. А потім стала вдавати із себе хвору. Навіть Лікар не знав, від чого її лікувати. Виявляється, щоб Коза припинила хворіти, треба було її пригостити трьома шматками сала.
«Нашії пісні – гарнії дари» - промовляв Зіркач. «Щедрівонька щедрувала під віконце підбігала» - продовжував за Зіркачем Дід…
Посівальники зичили усім щасливих літ, добра, щастя, здоров’я у новому році. А щоб усі ці побажання здійснилися, Лікар, Коза, Зіркач та Дід «засіяли» присутніх пшеницею.
«Господиня» школи щиро подякувала посівальникам за побажання та щедро обдарувала їх подарунками.
  
| 
